kirkach_denis (kirkach_denis) wrote,
kirkach_denis
kirkach_denis

Дяківський дзвін (майже притча з прикладом та картинками)))




Забагато ненависті. «Правильні» слов'яни проти неслов'ян, «Канонічні» православні проти інших конфесій, натурали проти ненатуралів, сині проти червоно-чорних — нескінеченний парад фобій. Ми отримуємо задоволення від власної ненависті. В соцмережах, в медіа, в реальному житті. Та зараз я не про це. Сьогодні маю для Вас позитивний приклад, який побачив на власні очі. Раніше твердження, що будь-яке зло можна перетворити на добро викликало в мене скептичну посмішку. Доки не побачив це.

общак



Луганська область, Антрацитівьский район село Дякове. Місцевий храм Первопрестольних апостолів Петра й Павла закрили в 1930 році за зрозумілих обставин. Храмовий дзвін, як зазвичай робили в подібних випадках, переплавили.

Відновили роботу культової споруди поспіхом, в середині 40х, одразу після звільнення цих територій від фашистів. Зрозуміло, що із виготовленням нового дзвона виникла проблема. Тож його, точніше, заміну йому, відшукали на місці нещодавніх боїв (недалеко проходив Міус-фронт).

дзвин



Відтоді місцевих віруючих на молитву скликає купол с кулеметного дзоту. Якщо придивитися уважніше, то можна розгледіти і сліди від куль, і заварене кулеметне віконечко.

окно
пули 1



Аналогічне я бачив в Стаханові. Там роль дзвона виконував броньоковпак. Як пояснили мені згодом, така «зміна профілю» була доволі розповсюдженим явищем для радянських православних громад кінця 40х.

...а в цьому місці буде мораль. Якщо колишній дзот може стати храмовим дзвоном, то що заважає нам хоча б ненадовго позабути про власну злість? Варто спробувати))) Вам обов'язково сподобається.)

Tags: антрацитівський район, думки вголос, краєзнавство, луганська область
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 6 comments